композиція

(лат. — поєднання)

Система побудови художніх творів, спрямована на отримання гармонійного сполучення різних частин, на досягнення цілісності і образної завершеності. На відміну від конструктивності жоден з елементів К. не можна замінити через його унікальність у сполученні з іншими. Внаслідок того, що К. існує стільки же, скільки творів мистецтва, її феномен надзвичайно важкий для аналізу, можна визначати лише деякі загальні принципи і закономірності. В процесі навчання, в учбовому процесі художніх академій термін К., як правило, вживається відносно компоновки, хоча між ними існує принципова відмінність. Подібна ситуація склалась і в архітектурній теорії, згідно якій існують вертикальна й горизонтальна К., за розпланувальним прийомом розрізняються — відкрита й закрита, замкнена, компактна й розчленована, а також:

композиція антитетична (грец. — протилежність) — парне зображення прикраси (лівої і правої) із додержанням дзеркальної симетрії.

композиція глибинно-просторова — сприйняття будівлі у глибині оточеного з боків простору.

композиція ракурсна — розрахована на сприйняття будівлі лише у ракурсі.

композиція об'ємна — визначається об'ємною побудовою загальної форми.

композиція об'ємно-просторова — характерна сполученням об'ємних форм з просторовими.

композиція просторова — їй притаманна наявність площин, що оточують простір, який домінує.

композиція фронтальна — розрахована на фронтальне сприйняття фасадної площини.

композиція центрична — спостерігається панування центральної осі, що визначає розпланувальне і об'ємне вирішення.